Павлуцький Олександр | Repalm

Думки по нашому венчур-білдеру Цьому напрямку всього п'ять місяців, а досвіду за цей період отримали як за пару років. Багато команд стартували, немало відсіяли. Всі хто залишились - вже профітні успішні команди. 1. Фондів на ринку багато, толку не дуже багато Після десятків дзвінків з командами, які були в інших фондах, зібрав список класичних проблем в ніші: - інвестори десь шось чули про партнерські стосунки, але рабовласництво їм трошки ближче по духу - керувати фондами ставлять людей, які ніколи в житті не мали результатів і розуміння як до них йти - нам розповідали про те, як інвестори фонду крали гроші партнерів - є історія про те, як фонд забрав особисті сайти партнера і після цього партнера вигнали з фонду - хтось забував звідки ми тут всі вилізли і в думках вже знаходиться на олімпі, недосяжному для простих смертних Більшість цих проблем відбувається через те, що люди декларують одне, а роблять трохи інше. По обидві сторони співпраці. Хтось вішає лапшу на вуха про свої результати і проситься у фонд, а хтось, з іншої сторони, обіцяє те, що ніколи не виконає. Варто не забувати, що ніша настільки мала, що всі всіх знають, співробітники кочують між компаніями і несуть з собою веселі історії. 2. Про що не здогадуються більшість кандидатів у фонди Зазвичай венчур-білдери організовані у форматі: 1. Є основна компанія з успішним бізнесом 2. Власник створює фонд 3. Наймає операційну команду, яка не має відношення до основного бізнесу 4. І ця операційна команда працює з партнерами у фонді Фонд декларує, що у них є результати, ресурси, інфра, лігал, біздев і т.д. Але по факту ці результати є в материнській компанії, а не у фонді. Це робили інші люди. І коли партнеру фонду щось потрібно, допомагають йому не ті матьорі хлопці, які заробляли мільйони, а найняті з ринку випадкові люди, які щось десь чули. Про це в ринку безкінечно багато відгуків та історій: "нам обіцяли засетапити такий то процес, а робив його в результаті найнятий з ринку джун без досвіду". В рідкісних випадках і з барського плеча до вирішення питань підключається команда основного бізнесу, але зазвичай вони не мотивовані і роблять це тільки по проханню власника їх бізнесу. 3. Через це ми будуємо венчур-білдер в іншому форматі Я особисто проходив все те, що тут описую. Це мій досвід. Тому з самого початку враховую цей момент і роблю інакше. Наш венчур білдер - частина сеошної компанії. Не окремий бізнес. Це значить, що партнерськими командами займаються не якісь там лєві тіпи, які круглий рік знаходяться у відпустці і не мають поняття як вирішити задачу, а моя основна команда. І ця команда має такий же бонус від зовнішніх команд (венчур-білдер), як і від внутрішніх. Це створює однакову мотивацію і бажання реально вмикатись в справи партнерів, а не створювати вигляд. В результаті С-левел нашої сеошної команди займається партнерськими командами рівно з такою ж залученістю, як і внутрішніми. Це може працювати тільки в такому форматі. Ніяк інакше партнер не отримає ту цінність, яку продають йому на зустрічах інвестори. Ми даємо всі ресурси, не стоїмо над душею, не замахуємо безкінечними зідзвонами і звітами. Нам цікаво побудувати разом профітний бізнес і зробити це швидко. Тому ми закриваємо угоди за 1-2 тижні, а не 3-6 місяців. Якщо наші цінності співпадають - буду радий познайомитись @alexpavlutskiy.

Діяльність vs заробляння грошей Колись прочитав думку, що власники мікробізнесів - це раби суспільства. Тому що відкриваючи кав'ярню, шаурмєшну чи квітковий ларьок - заробляти будуть всі підряд, крім власника. Шось зароблять його співробітники, комусь він заплатить за оренду, від самої послуги кайфануть клієнти. Але для власників у більшості випадків все закінчується печально. Шось схоже було з моєю агенцією версії 2013-2020 років. Мікропослуги в дешевій ніші для аудиторії таких же мікробізнесів. Заробляв я тоді менше, ніж зараз ми платимо сеошникам. Трошки кращою була версія агенції 2020-2024: ми вже рубались в цікавих нішах і пробували на смак більші чеки. І значно кращою була версія агенції 2024-2025, тому що ми вирішували потреби великого бізнесу і заробляли відповідно. Але при цьому всьому це все одно було ближче до діяльності, ніж до заробляння грошей. Причина полягає в двох речах: а) яка стеля по доходу? б) як легко до неї наблизитись? Хоч заробляли ми і гарно, але виглядало так, що ми дуже близько до стелі, і щоб її пробити, треба докласти якихось неймовірних зусиль + щоб все склалось. Це вже був не поступовий ріст, а підняття скали. Це не порівняти з поточним бізнесом, де всі ці рівні пробиваються легше, швидше і за ними ще багато можливостей. В якихось речах по агенції з часом стає легше, бо починаєш розуміти, що робити треба, а що грошей не принесе (наприклад, не варто робити мітапи, конференції, інтерв'ю, писати кейси, перероблювати сайт, будувати бренд) Але на цьому моменті бажання займатись цим бізнесом може зникнути (як це сталось в мене, наприклад). Що змінилось в нашому підході? З одної сторони ми повірили, що можемо досягати цікавих результатів і цілимось в інші вершини. З іншої сторони, ми за життя понароблювали таку купу дебільних помилок, що почали сильно краще фільтрувати гіпотези і на старті відсікати фігню. Наприклад: - школа джунів нам треба чи ні? - ні, вже з цим награлись - ось цей процес ми аутсорсим чи ні? - ні, цей відділ небезпечно віддавати на сторону - людей ми мотивуєм чи підтримуєм вже мотивованих? - підтримуємо мотивованих і щедро винагороджуєм за результат, в організаційні терапії вже награлись - сеошникам без результату ми відмовляємо на вході чи даємо шанс себе проявити? - відмовляємо, краще доплатити тим, в кого є результат - в цей напрямок йдемо? - ні, фокусу потребує як основний, а стеля і ринок там в декілька разів менше Сотні невдалих або вдалих рішень, які в якись момент осмислюєш і думаєш: я знімаю цю маску хвате страдати фігньою і мєлочитись. Можливо, це все до першого апдейта, а можливо і ні, час покаже. Але точно ясно, що потрібно переставати робити все підряд і цілитись тільки туди, де є необхідний масштаб. Інакше це просто діяльність.

Сезон знижок на крипту Давно не писав за крипту, якось навіть заводив під це окремий канал, але видалив його з міркувань безпеки. Але зараз напишу, бо наступає дійсно гарний період, тому що приходимо до етапу цікавих цін по більшості токенів. Зазвичай про крипту найбільше кричать на піку і найменше, коли ринок червоний. Але саме під час червоних ринків можна робити найбільш вдалі закупки. - біткоін зараз майже вдвічі (44%) дешевше, ніж був на піку 8 місяців назад - ефір на 60% дешевше, ніж минулого літа - солана на 72% дешевше, ніж рік+ назад На своєму крипто каналі я весь рік топив за одну єдину думку - не засаджуватись по хаям, бо ринки точно мусять відкоригуватись. І багато хто мені потім писав, що це допомогло їм утриматись від крепких мінусів. Топові монети повернуться до своїх хаїв і за рік\два\три проб'ють нові вершини, тому навіть зараз це виглядає як непогані 2х-3х до вкладень. Це вигідно, навіть якщо ціна буде йти до АТХ ще 2-3 роки. Частину бітка я закупляв по 63к-67к, але і тоді і зараз все таки очікую ще менших цін і останній цикл медвежого ринку. Тому в невеликих об"ємах буду стартувати закупи вже, а основні покупки відтерміную на 3-5 місяців. За цей період закуплюсь на весь запланований об'єм. А ви щось купуєте зараз? Як справи з вашим портфелем?

Якщо вас бісить кількість отриманих абуз😄 Це тільки частина того, що ми отримуємо щодня. Один з напрямків. Така от сєошка в 2026

а на іншому продукті грає нормально, то у вас шось🧐

В сеошних ТГ каналах відбувається забавна ситуація Ті, хто шарять як конкретно зараз просувати - нічого не пишуть про це. Подивіться на канали великих SEO компаній - всі мовчать або пишуть не по темі SEO. Жодного гайду, кейсів, конкретики. А постять всяку всячину ті, хто не розуміє що відбувається: - хтось там радить рісьорчити бренди під моносайти в Ахрефсі на основі частотки\KD - хтось пише шо масові прогони не працюють - хтось важливим фактором просування вказує те, що АІ-аналізатори не мають визначати текст як аішний - бачив шо родять допрацьовувати контент на сайтах, які не подають признаків життя Багато дікухи, короче. Просто безкінечна кількість шкідливих порад, які хтось читає і бере до уваги. Причому, глобально ж нічого не змінюється. Схема "дроп\клей\прогон\переклей" працювала ще тоді, коли я вчився в коледжі і думав мутити бізнес по сємантіческим ядрам. Але змінилось те, що з'явилось дуже багато відволікаючих факторів. Спочатку нас всіх жахнули тим клятим ЕЕАТ, потім страшили аішними текстами, між тим в сотий раз казали що лінки не працюють. Сеошного брата цькують з всіх сторін. Сумний момент полягає в тому, що якщо працювати над тим, що дає результат тільки 20% часу, а 80% часу робити те, шо радять в ТГ каналах, то до прибутку можна і не доїхати. Досить весело це описано в цьому пості, я прям орнув, бо ми бачимо це в резюмешках 24\7. Дуже добре видно, хто мав результат, а хто шось десь чув. І найгірше, це коли ось ці "шось десь чув" виходять на велику аудиторію і дають поради. Тому зараз корисніше не читати про сеошку, чим читати про неї. Ріал ток кажу, менше шкоди від того отримається.

Іронічно, що останні 2 роки, відколи Chatgpt пішов у маси, весь афіліейт ринок тільки те і робив, що хоронив сеошку. В результаті за цей час повмирало половина ринку PPC і щось схоже останні місяці відбувається з Фейсбуком. І сеошка стала потрібна, як ніколи. Забавно це. Звісно це не значить, що так буде вічно. Але ніхто не зміг спрогнозувати саме такий порядок шторму в нішах, який відбувся. Сеошку по прогнозах хоронили першою (її хоронять весь час, але в цей раз відчувалось прям найбільш близько) Тому працюєм далі, активно наймаємо. Дуже хочеться написати кейси по фонду з цифрами, бо там цікаво. Але в певні моменти кейси шкодять більше, ніж могли б принести будь яку теоретичну користь. Версія мене, яка публікувала кількість депів в день, напевно закінчилась 😄

Працюєш соло - "та його переїде будь яка компанія" Працюєш в наймі - "галера, гвинтик без свободи" Маєш свою компанію - "та там прибутку точно нема, одні витрати, хай профіти краще покаже" Маєш агенцію - "та не може собі зробити" Маєш своє - "чув що там звільняють всіх, напевно закриваються вже, полюбе все погано, на будь якому апдейті їм жопа" Маєш багато клієнтів - "конвєєрне проізводство, не вміє давати результат" Маєш бутіковий формат і мало клієнтів - "не вміє продавати, тримається за пару клієнтів" Робиш разові послуги - "продає лопати" Робиш постійні послуги - "а чого тоді не робиш собі? значить фігню робиш" Робиш монобренди - "та ті говносайти, вот кожен другий має генератор, нашо під це толпа людей" Робиш рев'юшники - "так і не перебудувався на новий тренд, ше скажи шо ви аутріч купуєте" Заробляєш на СРА - "а якшо апдейт? а де пенсія сеошника? напевно траф галімий?" Заробляєш на рефшарі - "та вас кинуть ті всі бренди, нема кращої рефшари, ніж виплачене СРА" Пишеш про гроші і палиш цифри - "от лох, його ж податкова хапне, він або не шарить або бреше про гроші" Не пишеш про гроші, пишеш тільки про кількість людей - "та він тішить своє его, бачить себе важним директором" Не пише про гроші, цифри і будь яку конкретику - "та шо там читати, одну водичку лиє" Пишеш кейс - "та наш любий мідл це повторить, нашо там такі бюджети?" Пишеш історію успіху - "ой тільки хвалитись може, це помилка вижившого" Пишеш антикейс - "господи про ці невдачі кожен другий пише, ти напиши хоть шось де в тебе вийшло" Живеш в Україні - "лох, не виїхав" Живеш в Європі - "лох, ухилянт" Живеш в Дубай - "лох, ухилянт, щей під обстрілами" По мотивам багаторічного ведення блогів та тг-каналів. Всім раджу. незабутній досвід 😄

Закриваю агенцію Яка знаходиться на життєвому піку по прибутку. Незвично писати ці слова, бо клієнтськими послугами я займаюсь з 15 років, а зараз мені 31. Більша половина життя, в якій писались тексти, складались ядра, робились рісьорчі і просувались сайти. Це настільки крепко закріпилось в моєму усвідомленні себе, що перші місяці, після того як було прийняте рішення, я був в легкій фрустрації. Колись ще напевне повернусь до сервісного бізнесу, але в найближчі роки фокус точно буде в продуктовому. Як виглядала агенція і що я закриваю? Останні роки в агенції працювало 25-30 людей. Ми повністю відійшли від разових послуг до класичної сеошки, а згодом перейшли в лютий ентерпрайз по побудові сеошних інхаус-відділів на базі власної інфраструктури. Те, що починалось як фріланс командочка по розробці ТЗ копірайтеру, в кінці кінців перетворилось в прибуткове 7 figure agency. На момент прийняття рішення агенція була на своєму життєвому піку по прибутку і всі, хто чув про закриття, багато разів перепитували: "Ти впевнений? Ти реально це зробиш?" Але влітку 2025 вирішив більше не брати нових клієнтів, а в січні 2026 поставив собі дедлайн закриття агенції. Чому закриваю? Причина закриття, насправді, збігається з причиною росту. Детально описував ось тут. В кінці кінців все звелось до питання, яке мені задавав кожен клієнт на перших дзвінках: якщо ви можете найняти людей, створити сайт і продати трафік, то нащо вам клієнти? Чи можна було залишити агенцію для диверсифікації? Першочерговий план був саме такий і я в це вірив. Згодом стало очевидно, що якщо бізнес по власним сайтам і агенції побудований на тих самих ідеях та одній інфраструктурі, то і займатись ним повинна команда, яка ці ідеї згенерувала. А я ще в 2022 році переконався, що клієнтське і своє одна команда робити не має. Що далі? Продовжуємо розвивати напрямок своїх сайтів, фонд та нові проекти в ньому. Венчур білдер поки що видає супер успішний старт і скоро почну знов активно заводити нові проекти та команди. Останній рік для мене - це рік відмов і зосередження на найголовнішому. Закрив офлайн мітапи, онлайн конференцію, консультації. Тепер закриваю і агенцію. Новий етап в житті.

Про досягаторство і щастя По великому рахунку, досягаторство - це стан, при якому людині вдається на якийсь період себе переконати, що нові досягнення дадуть їй ті ж емоції і рівень щастя, як і минулі досягнення. Чому "переконати"? - Бо в кінці кінців виявляється, що не дадуть. 1. Особисто я весь час помічаю, що кожні нові х2 в цифрах знаходяться все далі від впливу на життя і рівень щастя, ніж попередні х2. Є база, яку необхідно закрити. Є хотєлки, які приємно отримувати. Є розкіш, яку цікаво разок потестити. А далі за цим всім стоїть банальне дублювання і пошук різноманіття за будь яку ціну, що на життя впливає вже мінімально. 2. Речі, бренди і всілякі покупки - це настільки короткотривалий дофамін, що спочатку навіть розчаровує. Мені дуже подобається фраза, яку почув в Джимі Кара: "Having things isn't fun. Getting things is fun" 3. Найбільше вражають історії, як наприклад у засновника Майнкрафта, який продав його за 2.5 млрд$, пожив декілька років у спробах витратити це, і сказав, що ніколи в житті не відчував себе настільки самотнім і нещасливим, як в роки після продажу бізнесу. Чи означає це, що досягаторство не має сенсу? В мене був період в житті, коли я декілька років жив на островах, толком не працював і по суті був на пенсії. Я був максимально задоволений життям, але взагалі не задоволений собою. Тобто все що відбувалось навколо мене - було афігеть як гарно і приємно, але постійно була думка, що я себе не реалізовую і протираю штани. Зараз в мене період, коли навпаки все несеться настільки швидко, шо приходиться записувати "про що думав на цьому тижні", бо через місяць вже зовсім інша реальність. Круті результати і багато приємних речей, з цим пов'язаних. Тепер я дуже задоволений собою, але є питання по задоволеності життям, тому що воно все зводиться до роботи. Фокус, він як лампа в темноті: світить в одне місце і залишає темним все шо в інших зонах. Баланс? Звучить як підводка до того, що все в житті має бути в балансі, але клянусь, я не зустрічав людей, в яких це вийшло на довготривалому періоді. Баланс - це середина. Середина приводить до посередніх результатів. Та і бути щасливим, не фокусуючись різко на чомусь - це як пробувати втримати рівновагу на мотузці, не так вже і просто. До чого ж я тоді веду? Мені подобається вести з собою чесний діалог і не придумувати собі неможливі історії. Якщо я в стані досягаторства - окей, хай так буде, готуйся бути в дефіциті по всім іншим зонам. Якщо я чілю на островах в Таїланді - ну тоді сємантічєскі ядра будуть робитись не так завзято, як раніше. А навіщо тоді бути в стані досягаторства, якщо кожен наступний Х дає менше щастя? Я собі відповідаю так: Бо надзвичайно цікаво спробувати, чи вийде в мене те, що я собі придумав. Бо амбіції в юності літали так високо, що не спробувати застрибнути туди - обернеться важкою кризою середнього віку. Бо я в потоці і страшно захоплений тим, що роблю. Колись на моєму блозі на Вордпресі була рубрика "Размышлизмы". Цей пост, як ехо тієї рубрики. Такі думки.