Павлуцький Олександр | Repalm

Думки по нашому венчур-білдеру Цьому напрямку всього п'ять місяців, а досвіду за цей період отримали як за пару років. Багато команд стартували, немало відсіяли. Всі хто залишились - вже профітні успішні команди. 1. Фондів на ринку багато, толку не дуже багато Після десятків дзвінків з командами, які були в інших фондах, зібрав список класичних проблем в ніші: - інвестори десь шось чули про партнерські стосунки, але рабовласництво їм трошки ближче по духу - керувати фондами ставлять людей, які ніколи в житті не мали результатів і розуміння як до них йти - нам розповідали про те, як інвестори фонду крали гроші партнерів - є історія про те, як фонд забрав особисті сайти партнера і після цього партнера вигнали з фонду - хтось забував звідки ми тут всі вилізли і в думках вже знаходиться на олімпі, недосяжному для простих смертних Більшість цих проблем відбувається через те, що люди декларують одне, а роблять трохи інше. По обидві сторони співпраці. Хтось вішає лапшу на вуха про свої результати і проситься у фонд, а хтось, з іншої сторони, обіцяє те, що ніколи не виконає. Варто не забувати, що ніша настільки мала, що всі всіх знають, співробітники кочують між компаніями і несуть з собою веселі історії. 2. Про що не здогадуються більшість кандидатів у фонди Зазвичай венчур-білдери організовані у форматі: 1. Є основна компанія з успішним бізнесом 2. Власник створює фонд 3. Наймає операційну команду, яка не має відношення до основного бізнесу 4. І ця операційна команда працює з партнерами у фонді Фонд декларує, що у них є результати, ресурси, інфра, лігал, біздев і т.д. Але по факту ці результати є в материнській компанії, а не у фонді. Це робили інші люди. І коли партнеру фонду щось потрібно, допомагають йому не ті матьорі хлопці, які заробляли мільйони, а найняті з ринку випадкові люди, які щось десь чули. Про це в ринку безкінечно багато відгуків та історій: "нам обіцяли засетапити такий то процес, а робив його в результаті найнятий з ринку джун без досвіду". В рідкісних випадках і з барського плеча до вирішення питань підключається команда основного бізнесу, але зазвичай вони не мотивовані і роблять це тільки по проханню власника їх бізнесу. 3. Через це ми будуємо венчур-білдер в іншому форматі Я особисто проходив все те, що тут описую. Це мій досвід. Тому з самого початку враховую цей момент і роблю інакше. Наш венчур білдер - частина сеошної компанії. Не окремий бізнес. Це значить, що партнерськими командами займаються не якісь там лєві тіпи, які круглий рік знаходяться у відпустці і не мають поняття як вирішити задачу, а моя основна команда. І ця команда має такий же бонус від зовнішніх команд (венчур-білдер), як і від внутрішніх. Це створює однакову мотивацію і бажання реально вмикатись в справи партнерів, а не створювати вигляд. В результаті С-левел нашої сеошної команди займається партнерськими командами рівно з такою ж залученістю, як і внутрішніми. Це може працювати тільки в такому форматі. Ніяк інакше партнер не отримає ту цінність, яку продають йому на зустрічах інвестори. Ми даємо всі ресурси, не стоїмо над душею, не замахуємо безкінечними зідзвонами і звітами. Нам цікаво побудувати разом профітний бізнес і зробити це швидко. Тому ми закриваємо угоди за 1-2 тижні, а не 3-6 місяців. Якщо наші цінності співпадають - буду радий познайомитись @alexpavlutskiy.

Діяльність vs заробляння грошей Колись прочитав думку, що власники мікробізнесів - це раби суспільства. Тому що відкриваючи кав'ярню, шаурмєшну чи квітковий ларьок - заробляти будуть всі підряд, крім власника. Шось зароблять його співробітники, комусь він заплатить за оренду, від самої послуги кайфануть клієнти. Але для власників у більшості випадків все закінчується печально. Шось схоже було з моєю агенцією версії 2013-2020 років. Мікропослуги в дешевій ніші для аудиторії таких же мікробізнесів. Заробляв я тоді менше, ніж зараз ми платимо сеошникам. Трошки кращою була версія агенції 2020-2024: ми вже рубались в цікавих нішах і пробували на смак більші чеки. І значно кращою була версія агенції 2024-2025, тому що ми вирішували потреби великого бізнесу і заробляли відповідно. Але при цьому всьому це все одно було ближче до діяльності, ніж до заробляння грошей. Причина полягає в двох речах: а) яка стеля по доходу? б) як легко до неї наблизитись? Хоч заробляли ми і гарно, але виглядало так, що ми дуже близько до стелі, і щоб її пробити, треба докласти якихось неймовірних зусиль + щоб все склалось. Це вже був не поступовий ріст, а підняття скали. Це не порівняти з поточним бізнесом, де всі ці рівні пробиваються легше, швидше і за ними ще багато можливостей. В якихось речах по агенції з часом стає легше, бо починаєш розуміти, що робити треба, а що грошей не принесе (наприклад, не варто робити мітапи, конференції, інтерв'ю, писати кейси, перероблювати сайт, будувати бренд) Але на цьому моменті бажання займатись цим бізнесом може зникнути (як це сталось в мене, наприклад). Що змінилось в нашому підході? З одної сторони ми повірили, що можемо досягати цікавих результатів і цілимось в інші вершини. З іншої сторони, ми за життя понароблювали таку купу дебільних помилок, що почали сильно краще фільтрувати гіпотези і на старті відсікати фігню. Наприклад: - школа джунів нам треба чи ні? - ні, вже з цим награлись - ось цей процес ми аутсорсим чи ні? - ні, цей відділ небезпечно віддавати на сторону - людей ми мотивуєм чи підтримуєм вже мотивованих? - підтримуємо мотивованих і щедро винагороджуєм за результат, в організаційні терапії вже награлись - сеошникам без результату ми відмовляємо на вході чи даємо шанс себе проявити? - відмовляємо, краще доплатити тим, в кого є результат - в цей напрямок йдемо? - ні, фокусу потребує як основний, а стеля і ринок там в декілька разів менше Сотні невдалих або вдалих рішень, які в якись момент осмислюєш і думаєш: я знімаю цю маску хвате страдати фігньою і мєлочитись. Можливо, це все до першого апдейта, а можливо і ні, час покаже. Але точно ясно, що потрібно переставати робити все підряд і цілитись тільки туди, де є необхідний масштаб. Інакше це просто діяльність.