Pavel Obod l Business l Investments l Family Capital

Я вже розповідав, що наразі керую (і тут в мене основний фокус) Moodro Innovation Hub — першим в Україні хабом для miltech-стартапів у сфері протидії дронам. Головна рушійна сила будь-якого проєкту — люди. І зараз ми шукаємо сильних спеціалістів, щоб разом будувати технології, які реально працюють на фронті та рятують життя. Що ми шукаємо у кандидатах для будь-якої ролі: ⚡Проактивність — не чекаєш, що тобі скажуть, сам знаходиш шляхи вирішення та робиш перший крок. 🧠 Продакт-майндсет — бачиш не просто задачу, а як вона впливає на продукт та користувача; думаєш системно, пропонуєш покращення та тестуєш ідеї в реальному житті. Ось відкриті ролі: 💻 Full-stack Engineer (Backend + Frontend) Необхідно розробити систему обробки та аналізу відеопотоків у реальному часі для польових умов. Стек: • Backend: Go / GoLang (бажано), Java / Kotlin (альтернатива), Python/Django (для ML/CV модулів) • Frontend: React-based real-time video player, дашборди, графіки, UX для польових умов 📡 RF Engineer Hardware-інженер, який працює з SDR-платформами та допомагає будувати апаратні рішення для динамічного управління високочастотними сигналами. Важливо: здатність самостійно збирати та тестувати прототипи, розуміти, як кожне рішення впливає на роботу всієї системи. 💼 Product Owner Підприємець, який побудує потік партнерств і контрактів для запуску нових MilTech-рішень. Важливо: бачити бізнес як продукт, знаходити точки росту, перетворювати контакти на реальні рішення та контракти. Всі ці ролі — не просто вакансії. Це місія. Кожне рішення, яке ти ухвалюєш, реально змінює хід подій. Якщо цікаво, напишіть безпосередньо рекрутеру: @anna_sulimciuc— Анна відповість на всі питання та підкаже, як приєднатися до хабу.

🏋️‍♂️ Вайбінг у спорті замість насильства над собою Останні кілька місяців я знайшов для себе підхід до спорту, який несподівано спрацював краще за всі попередні. Я називаю це спортивним вайбінгом (як вайб-кодинг). Суть проста: не змушувати себе через силу, а будувати систему, яку реально хочеться підтримувати роками. Колись через особливості зі стопами я періодично випадав зі спорту. Зараз зрозумів, що для мене набагато важливіша регулярність, ніж ідеальний план тренувань. Тому замість складних програм у мене: ✅ Гантелі через день по 20-40 хвилин ✅ HIIT по 10 хвилин у дні між силовими ✅ Кілька улюблених відео з вправами на баланс та йогу по 10-15 хвилин ✅ Багато ходьби, велосипед і будь-яка можливість додати трохи кардіо Без жорсткого графіка. У мене є кілька різних тренувань, і я просто обираю те, що хочеться сьогодні. Якщо якась вправа викликає занадто великий спротив - не змушую себе. Для мене це виявилося набагато ефективніше, ніж дисципліна через страждання. Ще одна важлива річ - інерція. Коли ти вже 2-3 тижні регулярно рухаєшся, стає значно легше продовжувати. А через кілька місяців тіло вже саме просить навантаження. Паралельно намагаюся їсти більше білка, менше цукру, додаю псиліум та загалом трохи уважніше ставлюся до харчування. І цікаве спостереження. У дитинстві багато хто займається спортом, щоб подобатися іншим. У більш зрілому віці спорт стає способом подобатися самому собі. Для мене головна мотивація зараз - не зовнішність. М'язова маса є одним із найважливіших факторів здорового старіння, тому хочеться інвестувати в себе майбутнього вже сьогодні. У підсумку маю вже близько 4 місяців стабільних тренувань без надриву. І, мабуть, це найкраща спортивна система, яку мені вдалося побудувати за багато років. P.S. Зараз пишу це з сімейної поїздки в Бостоні. Для тренування в мене тут буквально вузький коридор і кілька квадратних метрів вільного місця. Але навіть цього вистачило для HIIT. Вкотре переконуюся: коли є бажання, місце та обладнання майже завжди знаходяться.

Мій AI-екоскелет як підприємця та керівника - та запрошення його спробувати Останнім часом я все більше переконуюсь у тому, що в будь-якій компанії виникає дивний парадокс. З одного боку, інформації стало більше, ніж будь-коли. З іншого боку, ніхто в компанії не розуміє повністю, що насправді відбувається в бізнесі або проєкті. Просто реальність компанії розподілена між сотнями дзвінків, чатів, документів, задач, особистих повідомлень і зустрічей. Кожна людина бачить лише свій шматочок картини. А значна частина інформації взагалі залишається тільки в головах людей. Колись я писав про приклад із собакою. Якщо попросити десятьох людей уявити собаку, кожен уявить свою. Так само працює і реальність у проєктах. У кожного співробітника своя версія. І навіть у власника бізнесу немає повної картини. Особливо гостро це відчувається, коли у тебе вже не одна команда і не один проєкт. У мене зараз 5 бізнесів/проєктів. Я фізично не можу бути на всіх дзвінках, читати всі чати і контролювати всі процеси. У мене постійно відчуття FOMO - а раптом я пропустив важливий сигнал від клієнта, проблему в команді, нову можливість або рішення, яке може вплинути на результат. Саме тому останній рік ми розробляємо вже другу версію внутрішньої AI-системи. Робоча назва - Вулик (як бджоли приносять мед, а потім усі ним користуються). Якщо спрощувати, то це AI-екзоскелет для керівника та команди. Система аналізує дзвінки, чати, документи, задачі та інші джерела інформації, накопичує контекст компанії та допомагає використовувати його в роботі. Що саме допомагає нам зараз: • Red Flags 🚩 і Green Flags 🟢 за день/тиждень - сигнал для власника про те, чи все зараз ок у продажах, операційці, наймі та інших ключових напрямках. • Аналіз дзвінків із клієнтами та командою з пошуком ризиків, можливостей, повторюваних проблем і потенційних точок росту. • Контроль втрачених follow-up’ів і домовленостей, які були озвучені, але могли загубитися між дзвінками та чатами. • Автоматичне оновлення статусів задач у Notion, CRM та інших системах. • Онбординг нових співробітників через інтерактивну карту компанії та її актуальних знань. • Відповіді на питання по історії рішень, клієнтах, проєктах і внутрішніх процесах. • Єдиний пошук по корпоративній пам’яті компанії. • Підготовка контексту для зустрічей, найму та прийняття рішень. Але найцінніше для мене навіть не набір функцій, а результат. 1️⃣ Система економить мені приблизно 10-15 годин на місяць. Можливо, більше. Просто за рахунок того, що мені не потрібно вручну шукати інформацію, передивлятися записи дзвінків, перечитувати довгі треди або уточнювати одні й ті самі речі у співробітників. До речі, цікаве питання: скільки коштує одна година вашого часу як власника бізнесу? 2️⃣ Вона значно знижує FOMO. Я набагато рідше думаю про те, що десь пропустив важливий сигнал. Звісно, жодна система не дає 100% гарантії, але рівень контролю та спокою стає зовсім іншим. 3️⃣ У мене фактично з’явився додатковий співрозмовник, який знає про бізнес більше, ніж будь-яка окрема людина в команді. Він пам’ятає історію клієнтів, домовленостей, рішень і може підсвітити те, що підтверджує мою гіпотезу, або навпаки звернути увагу на те, про що я взагалі не подумав. 4️⃣ Команда починає працювати ефективніше, тому що знання перестають бути прив’язаними до конкретних людей. Новачки швидше входять у контекст, а досвідчені співробітники витрачають менше часу на пошук інформації та передачу знань. Через декілька років (чи раніше) такі системи стануть для бізнесу настільки ж стандартними, як CRM, Slack або корпоративна база знань. Зараз ми хочемо відкрити ранній доступ для трьох компаній і допомогти впровадити Вулик у зовнішніх компаніях за символічну ціну. Покажемо, як це працює у нас, допоможемо підключити джерела даних і разом подивимося, які інсайти система зможе знайти у вашому бізнесі. Якщо цікаво спробувати - напишіть мені в особисті повідомлення. @pavelobod Буде цікаво подивитися, що ваш бізнес знає про себе такого, чого поки що не знаєте ви. 🐝

У бізнесі багато говорять про стратегії, системи й правильні рішення. Вони дійсно впливають на результат. Але якщо подивитися на кар'єри підприємців, часто можна знайти події, які складно було передбачити заздалегідь. Хтось отримав першого клієнта через колишнього колегу. Хтось познайомився з майбутнім партнером на конференції. Хтось потрапив у нішу, яка через кілька років почала швидко зростати. За останні роки я бачив багато таких історій. Водночас є одна закономірність. Подібні можливості рідко трапляються тим, хто не робить кроків назустріч цілі (не можеш йти - хоча б лежи у напрямку). Частіше вони з'являються в тих, хто вже почав рухатися: знайомитися з людьми, тестувати гіпотези, спілкуватися з потенційними клієнтами, запускати перші продажі. Можна довго сперечатися про роль удачі в бізнесі. Але якщо людина не робить жодних дій, удачі просто ні до чого «прикріпитися». Мене часто (справді) запитують: «Чи варто зараз запускати IT-компанію?» Цікаво, що я чую це питання вже багато років. Його ставили у 2018, потім 2020 році під час пандемії та у 2022 році після початку повномасштабної війни. Його ставлять і сьогодні, коли багато говорять про AI, скорочення та зміни на ринку. При цьому щороку на Growth Incubator ми бачимо людей, які все ж запускають компанії. 📌 3 червня я проведу відкриту зустріч із випускниками Growth Incubator, які запускали компанії в різні роки. 1) Богдан Хохлов, фаундер Lunaris Tech - AI-орієнтованої компанії. Через 6 років в наймі наважився запустити власну компанію з Growth Incubator. Зробив ставку на AI-напрям ще до того, як він став мейнстримом. Уже за кілька місяців вийшов на понад $10 000 revenue на місяць. 2) Сергій Мілецький, фаундер Cloverity - у минулому тімлід із понад 10-річним досвідом в IT. Працював на стабільному проєкті, але бачив багато можливостей для покращення - як в управлінні людьми, так і в процесах. На Growth Incubator побудував власну компанію з можливістю реалізувати своє бачення бізнесу. За його словами, інвестиції в програму окупилися у 4-5 разів. Хочу порівняти їхній досвід: - де вони знаходили перших клієнтів - як поєднували запуск компанії з основною роботою - що змінилося на ринку за цей час - які можливості з'явилися завдяки AI Якщо ви понад 2 роки в IT, думаєте про власну компанію, буде корисно послухати людей, які вже пройшли цей шлях у різних ринкових умовах. Лінк на подію: https://bit.ly/4fm3biR

Я довго йшов до того, у чому насправді полягає робота керівника, коли в тебе вже є команда 6-7+ людей. І особливо, коли 20-100. Роль керівника майже не пов’язана з тим, щоб щось робити руками самому. Особливо у моєму випадку - я не найсильніша людина в регулярному “взяти і зробити”. Але натомість добре розумію, які речі, окрім керівника, не зробить взагалі ніхто. Для себе я виділив три ключові задачі CEO або керівника. I) Strategy, vision & priorities. Визначати, куди ми йдемо, навіщо, що зараз важливо, а що ні. Для цього я спілкуюся на заходах, вивчаю ринок, читаю аналітику, говорю з клієнтами та партнерами, дивлюся, куди рухається індустрія. І потім мінімум раз на тиждень синхронізую команду: що відбувається, які у нас пріоритети та чому. Бо без цього люди починають оптимізувати локальні задачі замість спільного напряму. II) Hiring. Іноді це може займати до 50% часу. Я ставлюся до кожної вакансії як до окремого бізнес-проєкту. Фактично застосовую до найму класичний маркетинг: positioning, messaging, channels, conversion. Тобто постійно дивлюся, як називається роль, як її сприймає ринок, де шукати людей, як доносити цінність, чому сильний кандидат має обрати саме нас. І постійно це валідую та покращую. Бо якість команди визначає стелю бізнесу. III) Третє - "загальне інформаційне поле" shared context або information field. Практично жодна людина в компанії не розуміє повної картини того, що відбувається. Кожен бачить лише свій шматок. І задача керівника - зшивати інформаційне поле, вирівнювати розуміння, допомагати “лівій руці знати, що робить права”. Через зустрічі, синки, спільні обговорення, прозорість рішень і постійне повторення ключових ідей. Інакше компанія починає розпадатися на окремі мікросвіти. А вже після цього йде четвертий рівень - допомагати команді, знімати обмеження, пришвидшувати реалізацію, підключатися в складних місцях. Але це радше support-функція, а не головна роль керівника. І найважливіше - ці перші три задачі майже неможливо повноцінно делегувати. Якщо ви їх не робите, то буде якась фігня. Бо саме вони і є core-функцією сильного founder/CEO.

Задумався про роль випадковості й системи в житті та бізнесі. У школі, університеті й загалом через більшість бізнес-книжок нас привчають до думки, що існує якийсь secret knowledge, набір правильних правил або кроків, який майже гарантовано приводить до успіху. Але чим далі живу, тим більше бачу, наскільки величезну роль насправді відіграє випадковість. Випадкове знайомство, випадкова зустріч, випадковий найм, випадковий клієнт, випадкова поїздка. Дуже часто найважливіші стосунки, роботи, проєкти й можливості трапляються просто тому, що ти опинився в потрібний час у потрібному місці. І це складно прийняти людям із дуже системним, академічним мисленням, бо хочеться вірити, що все можна прорахувати, ніби у всього є чіткі причини й наслідки. Але на практиці величезна частина життя - це хаос і непередбачуваність. Сила якраз у тому, щоб навчитися поєднувати ці дві протилежні частини життя - систему й хаос. При цьому цікаво, що випадковість частіше працює саме для тих, хто постійно рухається, пробує, знайомиться, запускає, спілкується. Просто сидіти й чекати на удачу зазвичай не працює. Потрібно створювати собі поверхню для цих випадковостей. А якщо попутного вітру немає - хоча б гребти в правильний бік. Якщо удача поки не спрацювала - будувати системи і процеси, які дозволять значно збільшити вирогідність результату та успіху, навіть без гарантій. У мене є знайомий, який підійшов до пошуку дружини як до системи. Він розібрався, як працюють алгоритми Tinder, склав критерії, вибудував буквально воронку знайомств і за рік-півтора знайшов дружину. Потім видалив Tinder. Я спитав, як дружина відреагувала, коли дізналася про такий підхід. А він посміявся й сказав, що в неї була приблизно така сама система, просто з іншого боку. Те саме й у бізнесі. Є компанії, які злетіли через вдале знайомство або випадкову можливість. А є бізнеси, де засновник спочатку системно обрав нішу, ринок, модель і почав туди рухатися. Наприклад, мій знайомий німець нещодавно продав фінансовий SaaS, потім придивився до медицини й відкрив мережу діагностичних клінік у Берліні. Сьогодні проводжав колегу, який приїжджав до мене в Берлін, і подумав про те, що ми ж познайомилися через звичайний процес найму. Формально це був системний процес, але конкретний збіг людей, часу й обставин - значною мірою випадковість. У цьому й є баланс - не сидіти на місці й будувати системи, але водночас залишати простір для випадковості.

Книга, яка нікому не потрібна Дуже добре зайшов мій попередній пост про мислення, коучинг, психологів і те, як робота над собою реально впливає на життя. І я подумав, що хочу показати, мабуть, найбільший результат цієї роботи. Це моя сімʼя. І те, що ми з дружиною змогли зберегти шлюб. Судячи зі статистики, зараз розлучається величезна кількість сімей. І я добре розумію чому. При цьому в нас були доволі сприятливі умови. Ми поруч. У нас немає серйозних фінансових проблем. Ми не жили в режимі постійного виживання. Але навіть за таких умов у нас було дуже багато викликів, криз, конфліктів і складних моментів. Частину з них я описую в книзі. І що більше я спостерігаю за сімʼями навколо, то більше мені здається, що чоловіки часто просто не розуміють чогось дуже важливого про сучасну сімʼю. Світ змінився. Жінки змінилися. Стосунки змінилися. А чоловікам це часто ніхто нормально не пояснив. Зате навколо дуже багато токсичних наративів: «Будь альфа-самцем». «Не прогинайся». «Покажи, хто головний». «Жінки просто маніпулюють». І в результаті чоловік може залишитися дуже гордим, дуже “правим” - і дуже самотнім. Що, до речі, впливає навіть на нашу тривалість життя. Я хотів поділитися своєю особистою історією, ідеями та думками про те, що допомогло саме мені зберегти шлюб. Це роки роботи над собою. Роки інсайтів. Роки помилок. Роки дуже неприємних розмов і переосмислень. Я намагався це все зібрати в одну книгу. Місцями для пришвидшення використовував AI, тому це поки що скоріше альфа-версія. Неідеальна, сира, місцями незграбна. Я міг би ще довго її редагувати, шліфувати, наймати редактора, готувати до видання. Але вирішив залишити як є. Бо в мене все ж є обмежений ресурс і активний бізнес. І, можливо, комусь вона допоможе вже зараз. Хоча чесно - я думаю, що більшості чоловіків така книга не потрібна. Бо більшість шукає легкі відповіді. Знайти, кого звинуватити. Пояснити, що проблема лише в жінці. Знайти чергову теорію про “правильну мужність”. Але в мене є просте питання. Якщо жінка при розлученні часто втрачає більше за чоловіка - фінансову стабільність, час, комфорт, іноді соціальний статус, а ще їй часто значно складніше знайти нову пару, особливо після дітей і в поточних реаліях - то чому вони все одно так часто йдуть на цей крок? Для цього мають бути дуже серйозні причини. Мені здається, книга саме про це. Про спробу подивитися на стосунки під іншим кутом. Про спробу зрозуміти не тільки себе, а й людину поруч. Про те, як не зруйнувати сімʼю через гординю, нерозуміння чи емоційну незрілість. Я дуже хочу, щоб було більше щасливих українськіх сімей. Особливо зараз. Буду дуже радий будь-якій критиці, думкам, фідбеку чи дискусії.

Задумався, що кілька років коучингу і роботи коучем все-таки не минули дарма. Є дуже популістський коучинг (де є "передбачувана якість" і така ж репутація), а є підходи, засновані на наукових дослідженнях, роботі з метакогніцією, емоціями та тим, як людина сприймає реальність. Один із ключових навичок, яких мене навчив експоненційний коучинг - бачити не лише “реакцію прямо зараз”, а альтернативне майбутнє. Тобто спробувати на секунду зупинитися і подумати: “Ось я так зроблю... а що буде далі?” Два свіжі дуже побутові кейси із життя та бізнесу. 1) Вчора з дружиною та донькою зібралися ввечері в кафе. Домовилися, що виходимо одразу. Я вже зібрався, стою вже біля дверей, а дівчата починають вовтузитися, збиратися. І я відчуваю, як усередині все закипає, хочеться психанути, повернутися, сказати різко “їдьте самі!!!”. Але я зупинився і подумав: окей, а що далі? Ну от психану я зараз. І що? Вечір зіпсований. Усі роздратовані. Я образився. Усі отримали негатив просто тому, що комусь потрібно було зайві 7-15 хвилин, щоб зібратися. І це буде як в старому анекдоті про двох ковбоїв, де один від скуки в степу їв лайно на спір, а потім другий вирішив “відігратися”, і в результаті обидва просто наїлися лайна безкоштовно. Дуже багато конфліктів у житті саме такі. Я вирішив витримати паузу. У результаті в нас вийшов дуже теплий сімейний вечір, і через годину я вже взагалі не розумів, чому так сильно дратувався. 2) Друга ситуація - робоча. Я поставив колезі запитання в груповому чаті. Він відповів дуже коротко, сухо і холодно. Навіть після уточнення. У мене одразу виникла емоція: “ти що, мене не поважаєш?” Хотілося написати йому в особисті щось різке. Але знову зупинився і подумав: а це покращить стосунки? Допоможе досягти цілей моєї команди та компанії? Чи я просто емоційно кину “какаху”, після чого всім стане гірше? Замість цього я спробував спокійно сформулювати питання через Nonviolent Communication (NVC). Так, не без допомоги AI написав йому акуратно в особисті. І в результаті отримав дуже детальну, теплу і корисну відповідь - набагато кращу, ніж очікував. І ось ця здатність хоча б на кілька секунд зупинитися, подивитися на наслідки, уявити альтернативний сценарій і вибрати більш конструктивну траєкторію - здається дуже простою (хоча і не легкою) штукою. Але на практиці вона може радикально змінювати якість життя, стосунків, бізнесу і навіть долі. Тому я справді вважаю, що робота зі своєю менталкою - одна з найбільш недооцінених інвестицій. Ще цікавий побічний ефект: я досить сильно “продав” ідею коучингу своїм топам. Зараз приблизно 5 людей із моїх команд працюють із коучами або психологами. І я бачу, що це в десятки разів зменшує кількість непотрібних конфліктів. У бізнесі ми часто дуже добре працюємо з hard skills: фінансами, продуктом, маркетингом, операційкою, аналітикою. Але при цьому недооцінюємо soft skills: як ми говоримо, як реагуємо, як витримуємо напругу, як домовляємося, як не руйнуємо стосунки в моменті. Хоча саме тут часто і ламаються компанії, партнерства і проекти. Є відома статистика з досліджень Noam Wasserman: серед стартапів, які закрилися, близько 65% провалилися через people problems - конфлікти між фаундерами, командою або управлінські тертя, а не через продукт, ринок чи фінанси. Тому зараз для мене робота з психікою - це не “приємний бонус”. Це частина операційної системи фаундера і команди. Якщо комусь потрібні контакти перевірених психологів або коучів - напишіть мені в особисті. Можливо, це одна з найкращих інвестицій, яку можна зробити у своє життя і бізнес прямо зараз.

🤵🏻‍♂️Павло Обод, Head of Innovation Hub at Moodro, про секретний соус запуску MilTech-проєкту (і чому більшість провалюється) За 8 місяців роботи хабу ми провели 150+ співбесід з командами і проектами. Наняли всього 2 продакт-менеджера і ведемо перемовини лише з декількома проектами. Чому такий жорсткий відсів? Бо ми бачимо наступну формулу успіху MilTech-стартапу, і вона - не стільки і не тільки про гроші. 🔥 Секретний соус складається з 4 інгредієнтів: 1️⃣ Інженер з крутою ідеєю (а краще — декілька) Не просто "хочу щось зробити", а глибока технічна експертиза + інноваційне рішення конкретної проблеми. 2️⃣ Продукт-інтрапренер (internal entrepreneur) = “внутрішній підприємець” Людина, яка НЕ каже "я вже знаю, як зробити — платіть мені $$$К". Людина, яка каже: "Я не знаю точно — давайте разом шукати, тестувати, вибудовувати". Це не просто продакт, не бізнес-девелопер — це той, хто тягне продукт від гіпотези до серійного виробництва. 3️⃣ Вихід на військових Мінімум 5 військових, які кажуть "нам це потрібно". Плюс 3-4, які готові максимально допомагати, давати фідбек, тестувати на позиціях. Не просто "військові знайомі" — а конкретні представники бригади, які знаються на темі. 4️⃣ Експертиза в темі (бажано, але критично) Розуміння ринку, технологій, того, як це має працювати в бойових умовах. ❌ Чому провалюються інші: Тип 1: "Інженер-геній" Крута технологія, але нуль бізнес-компетенцій. Чекає, що хтось прийде і "продасть його ідею". Навіть інвестори не дають гроші без інтрапренера на борту. Тип 2: "Консультант-всезнайко" "Я знаю, як зробити, заплатіть мені — через 3 місяці отримаєте результат". Проблема: ніхто не знає напевно. MilTech — це стартап у квадраті. Потрібна людина, готова йти в невідоме разом. Тип 3: "Продукт без військових" Робить "крутий девайс", але без зворотного зв'язку з фронту. Результат: продукт не потрібен або не працює в реальних умовах. Тип 4: "Венчур-білдер без фокусу" Намагаються з інженерів зробити підприємців. Не працює. Інженери мають робити інженерію. Підприємці — бізнес. ✅ Як допомагає хаб: Ми не намагаємося навчити інженерів продавати. Ми знаходимо продукт-інтрапренерів і з'єднуємо з інженерами. Ми не шукаємо готові рішення. Ми будуємо з нуля разом, маючи доступ до ресурсів материнської компанії Moodro Tech. Ми не обіцяємо швидких результатів. Ми маємо можливість розвивати декільнка паралельних проєктів одночасно, можливість експериментувати, помилятися, шукати сінергії між проектами і знаходити product-market fit. Прикриття працює?

Зараз співбесідуємо людей на позицію продакта в MilTech і помітив цікаву особливість: кандидати дуже активно на demoweek (випробувальний термін) використовують AI (як правило, Claude), але при цьому часто неуважно вичитують результат. Наприклад, один із кандидатів робив оцінку ринку радіоелектронної боротьби та розвідки й у дужках вказав обсяг ринку росії 💩, а також написав щось на кшталт того, що радіоелектронна розвідка «досліджує весь світ». Тобто видно, що багато речей робляться бездумно та без перевірки. І я розумію, що AI розбещує. Начебто й справді - чому ним не користуватися? Але коли я дивлюся на шматки роботи, тестові чи приклади, мені дедалі складніше зрозуміти, де в цьому сам кандидат. Особливо на демо-тижні або випробувальному терміні. Це цікавий виклик, з яким раніше я не стикався в стилі "Папа у Васи силен в математике". Я абсолютно очікую, що кандидати використовують AI. Але при цьому очікую, що вони уважно перечитують, аналізують, дописують свої думки, висновки, перевіряють факти. Або хоча б прямо кажуть: «це грубий чернетковий драфт». Бо якщо на задачу виділено певну кількість годин, то очікується, що людина думає, аналізує, пропонує свої ідеї, а не просто робить 2-3 промпти в Claude і пересилає результат. Якщо хочете працювати зі мною в одній команді над дуже важливим проектом по захисту від дронів: Продакт/Bizdev https://jobs.dou.ua/companies/moodro/vacancies/351073/ Full-Stack Engineer https://jobs.dou.ua/companies/moodro/vacancies/357558/ RF/DSP engineer https://jobs.dou.ua/companies/moodro/vacancies/356767/