Lenny_Kravets

Соня Капинус. Сестри Куріадіс. Смерть.

Ого! Тут в коментарях під попереднім дописом авторка Соня Капинус с пропозицією, від якої важко відмовитись)

Сьогодні я лінива та трохи апатична. Роблю НІЧОГО. Ну, так, ще інколи відчуваю провину за це, але наполегливо продовжую та не зупиняюсь...) Валяюсь вдома, пишу щоденник, їм черешню з морозивом, читаю книжки, спілкуюсь з дітьми і нікуди не йду. Після декількох днів зйомок знов загострилась кропив’янка. Зупинила мене… Ок, дам їй час повідомити мені все, з чим вона прийшла: про перевтому, про потребу відпустки, про щось ще всередині, до чого я ніяк не докопаюсь, але здогадуюсь. Нехай скаже все і чеше:) Подумала, що почитаю вам сьогодні ще «Сестер Куріадіс». Спитала в авторки, Соні Капинус, чи вона не проти? Вона не проти і їй приємно, тож все навзаєм🤓 Всю книжку читати тут не можу, на жаль (є авторські обмеження), але якщо після цих читань вам захочеться придбати її електронну чи паперову версію - я буду щаслива) Хочу підтримати наших авторок, бо вони офігезні!) Тож, дякую своїй кропивʼянці і читаю сьогодні за півгодини. До зустрічі✌️

Мені на зйомку зранку, гайз, тому останній на сьогодні фрагмент і спробую поспати…) Дякую, що ви тут)

Ох… Вони летять, ми читаємо. Боїмося разом… Так трохи легше

Як вам? пишіть) Мені просто так заходить ця книга, що я готова читати далі..)

Ох, і гучно… Ок, тоді сьогодні в нас Соня Капинус та її історія про сестер Куріадіс. Грузія, кохання і ще дещо…

Сподіваюсь у вас все ок, гайз… Скажіть мені -читаємо? Чи не до цього зараз? 👍- читаємо 💔 - не зараз, пізніше

О, відбій) бачите, як це працює? Дякуєм ППО, янголам та грушам:) Добраніч🦋

✨✨✨ Стою я за жінкою в овочевій лавці, черешні хочу купити. А жінка щось грушами незадоволена: - Жорсткуваті, - каже, - не треба. - Ііі, люба, - відповідає продавщиця (вона трошки східна, тому звертається до всіх на ти, але ласкаво) - я ось що тобі скажу. Ти зараз купи ці груші, принеси додому, поклади на кухні на підвіконня - і завтра в цей же час підходь - бери - будуть найм'якіші та найсмачніші груші - з глузду з'їдеш якісь смачні та м'які! - Та не хочу я нічого на підвіконні розкладати, - махає рукою жінка, - я хотіла зараз з'їсти! - Послухай мене, люба, що я тобі скажу! - пояснює дохідливо продавщиця. - Ти зараз прийдеш, покладеш на кухні груші - дуже смачні вони як полежать - їм треба полежати трохи. Тобі ж теж треба полежати іноді, щоб прийти в себе, так? От і їм! Покладеш, сядеш, вип'єш вина, їстимеш черешню і на груші будеш дивитися! А завтра вони вже будуть добрі! - Та немає в мене вина, - каже розгублено жінка. - То купи, люба! Купи вина - сядеш, питимеш і радітимеш... А черешні зараз зважу - скільки? кілограмчик? - Ну давайте... - каже жінка... - черешню... - Ось і правильно! Ось тобі черешня. Ось груші. І йди за вином! ...І вона пішла. І я купила черешні і пішла... А потім повернулася і теж груші купила) (Знайдено в мережі)